Особливості дипломатії спадщини Європейського Союзу

Peculiarities of the EU’s heritage diplomacy

This article aims to fill the gaps in the discourse on heritage diplomacy, especially concerning the EU’s efforts on heritage. Heritage diplomacy is a new term, the discussions about a more precise theorization of which are still ongoing. Thus, of particular interest was the question of the functions and defining features of the heritage diplomacy of the European Union in terms of its internal (“domestic”) and external (“foreign”) dimensions. Considering this research question, the article focuses on defining the main functions and features of the European Union’s heritage diplomacy activities through their heritage-specific projects and initiatives, especially given the intensification of the EU’s heritage activities in recent years. To do this, firstly, the concept of heritage diplomacy was analyzed and the role and place of heritage and heritage diplomacy in the EU policy was indicated. This article defines heritage diplomacy as the process of instrumentalising the tangible and intangible past (heritage) and the narratives around them to promote (geo-)culture and/or intercultural relations. Then, a careful analysis of the EU’s initiatives and projects on heritage (European Heritage Label, European Capitals of Culture, European heritage awards, UNESCO-EU joint projects, etc.) was done, through which many functions of EU’s heritage diplomacy were pointed out and categorized within the internal (“domestic”) and external (“foreign”) dimensions. Among the functions were defined the following: integration, creation and strengthening of European identity through making a European narrative, ‘Europeanisation’, cooperation, raising awareness of other issues (such as about the practices of sustainability), conservation, culture preservation, involvement of non-European cultures in the cultural dialogue (heritage as a platform), peacekeeping, etc. Although the two ought to be distinct, a blurring between the two dimensions was pointed out, resulting in the notion of the heritage diplomacy of the European Union as being mostly done on the level of the European Continent.

Ця стаття має на меті заповнити прогалини в дискурсі про дипломатію спадщини, особливо щодо зусиль ЄС у сфері спадщини. Дипломатія спадщини – це новий термін, дискусії щодо більш точної теоретизації якого все ще тривають. Відтак, особливий інтерес викликало питання про функції та особливості дипломатії спадщини Європейського Союзу з точки зору її внутрішнього та зовнішнього вимірів. З огляду на таке дослідницьке питання, стаття зосереджена на визначенні основних функцій та особливостей діяльності ЄС у сфері дипломатії спадщини через їхні проєкти та ініціативи у сфері спадщини, особливо з огляду на активізацію діяльності ЄС у сфері спадщини в останні роки. Для цього, по-перше, було проаналізовано поняття дипломатії спадщини та визначено роль і місце спадщини та дипломатії спадщини в політиці ЄС. Дипломатія спадщини була визначена як процес інструменталізації матеріального і нематеріального минулого (спадщини) та наративів навколо них з метою просування (гео)культури та/або міжкультурних відносин. Потім було проведено ретельний аналіз ініціатив та проектів ЄС у сфері спадщини (Знак європейської спадщини, «Культурні столиці Європи», Нагорода європейської спадщини, спільні проекти ЮНЕСКО та ЄС тощо), завдяки якому було виділено та класифіковано багато функцій дипломатії спадщини ЄС у її внутрішньому та зовнішньому вимірах. Серед функцій були визначені наступні: інтеграційна, створення та зміцнення європейської ідентичності через створення європейського наративу, «європеїзації», коопераційна, підвищення обізнаності щодо інших питань (наприклад, практик сталого розвитку), консерваційна, культурозберігаюча, залучення не-європейських культур до культурного діалогу (спадщина як платформа), миротворча тощо. Хоча ці два виміри мали б бути чітко розмежовані, було відзначено розмивання між ними, що призводить до нотації дипломатії спадщини Європейського Союзу як такої, що здебільшого здійснюється на рівні європейського континенту.

REFERENCES:

• point