Opowieści dzieci wojny – peregrynacje teatrów niezależnych współczesnej Ukrainy

The Tales of the Children of War – Ukrainian Independent Modern Theatre The author examines the theme of war in contemporary Ukrainian theatre.

Starting with a brief description of the representation of Ukrainian topics in plays directed by Poles, the author puts Polish theatre in contrast with the contemporary Ukrainian drama and stage projects presented by the youngest generation of Ukrainian artists. Focusing on plays by Vorozhbyt, Jurov, and Arie, as well as directorial projects-concepts of Brama, Displaced Theatre or the freak-cabaret Dakh Daughters, the author tries to show the diversity of narratives and perspectives of the textual and formal forms. According to Ukrainians, the war is not a narrative story, but it brings attention to some more complex problems of the Ukrainian society.

Розповіді дітей війни – мандри незалежних театрів сучасної України.

Праця присвячена проблемі наявності теми війни у сценічних реалізаціях сучасного українського театру. Авторка коротко описує включення українських подій у вистави польських режисерів і протиставляє їм сучасну українську драму та деякі проекти покоління молодих українських творців. На основі аналізу драм Ворожбит, Юрова, Ар’є та режисерських робіт Брами, Театру Переселенця і фрік-кабаре Dakh Daughters показано безліч нарративів та перспектив, наявних у структурі та формі тексту З точки зору українців, війна не несе ознак розповіді-оповідання, а привертає увагу до більш складних проблем українського суспільства.

References:

•  Arje, Pawło. 2014. „Teatr ma być niespokojny.” Teatr 24, 25 – 10.
• Cieślak, Jacek. 2015. „ Ratuj się kto może”. Teatr 7 – 8. http://www.teatr-pismo.pl/przestrzenie-teatru/1208/ratuj_sie_kto_moze/ [dostęp: 8.10.2016].
• Goffman, Erving. 2008. Człowiek w teatrze życia codziennego. Przełożyli Helena Datner-Spiewak i Paweł Spiewak. Warszawa: Wydawnictwo Alatheia.
• Kacwin-Duman, Marta. 2016. „Jakie czasy, taki Szekspir?” Didaskalia 124, 125 – 131.
• Kamińska, Aleksandra. 2014. „Coraz to nowe pytania”. Didaskalia 55, 60 – 124.
• Kononow, Illja. 2006. „Donbas i Hałyczyna: przyczyny napiętych stosunków i poszukiwanie kompromisu historycznego”. Nowa Ukraina 81, 96 – 2.
• Korzeniowska-Bihun, Anna i Andriej Moskwin, red. 2015. Nowy dramat ukraiński, t. 1. W oczekiwaniu na Majdan. Warszawa: Wydawnictwo Katedra Studiów Interkulturowych Europy Środkowo-Wschodniej, Wydział Lingwistyki Stosowanej UW.
• Łypkiwska, Anna. 2014. „Dramat współczesny w drodze na scenę”. Teatr 50, 52 – 10.
• Marciniak, Magdalena. 2014. Sens i sensualność. Myśl teatralna Rolanda Barthesa, Jeana-Francoisa Lyotarda i Jacquesa Derridy. Kraków: Księgarnia Akademicka.
• Neżdana, Neda. 2014. „Sianie ziaren na kamienie”. Teatr 47, 49 – 10. „Powrót z Moskwy. Z Natalią Worożbyt rozmawia Nadija Sokołenko”. 2014. Teatr 53, 55 – 10.
• Studenna-Skrukwa, Marta. 2014. Ukraiński Donbas. Oblicza tożsamości regionalnej. Poznań: Wydawnictwo Nauka i Innowacje.
• „Teatr mnie nie interesuje! Z Saszką Bramą rozmawia Marta Kacwin”. 2014. Didaskalia 116, 118 – 124.
• Worożbyt, Natalia. 2015. „Emocja miesiąca: Gniew”. Teatr 3. http://www.teatr-pismo.pl/felietony/1077/emocja_miesiaca:_gniew/ [dostęp: 7.10.2016].
• Зашкілняк, Леонід Опанасович. 2005. „Україна між Полщею та Росією: історіографія та суспільна свідомість”. Український історичний журнал 93, 113 – 5.
• „Режисер Павло Юров у Німеччині показав виставу з документальними інтерв’ю з сепаратистами”. 2014. Українська Правда, wrzesień 30. http://life.pravda.com.ua/culture/2014/09/30/181342/ [dostęp: 7.10.2016].
• Юров, Павло. 2014. „Новоросія це театр абсурду та жорстокості”. DW, wrzesień 27. [dostęp: 7.10.2016].