«Екологічна» школа електоральних досліджень: становлення, сучасний стан та перспективи розвитку

«Ecological» School of Electoral Research: Formation, Current State and Prospects of Development

Purpose: to reveal the peculiarities of the formation of «ecological» (contextual, spatial) school of electoral research, characterization of its current state and determine the prospects for the development of this area of electoral studies. The results of the study: it was shown that the formation of the «ecological» school is associated with the expansion of the electoral corps in Western European countries in the second half of the nineteenth century in connection with the introduction of universal suffrage, as well as the strengthening of the role of elections in the political life of Western countries on the basis of representative democracy; determined that the predecessors of the «ecological» direction of electoral research were statistical scientists E. Engel and O. Fokardi, who studied electoral statistics through the prism of political and geographical approach; it is established that the founder of the «ecological» school of electoral research is A. Siegfried, who proposed a contextual («ecological») model of voting analysis, where the key factor determining the electoral position of the voter and his electoral behavior is the environment in which the voter is; proved that the institutionalization of the «ecological» school of electoral research is associated with the activities of F. Gogel, who formulated the basic credo of «ecologicalists» – any research in the field of electoral behavior should be based on comparing election results and factors that may explain these results; it is traced that the further development of the «ecological» school in the second half of the twentieth century – the beginning of the twenty-first century carried out by P. Bois, R. Aron, M. Dogan, R. Heberle, J. Sartori, G. Tingsten, and others. Conclusions: «ecological» (contextual, spatial) school of electoral research is mainly applied; it focuses on the development of statistical methods for the study of aggregated quantitative data for prognostic purposes; political and geographical approach to the analysis of voting results allows to identify spatial changes in voter behavior; prospects of «ecological» approach to the study of electoral behavior are associated with a combination of classical methods of «ecologicalists» with various techniques of applied analysis (including qualitative).

Мета: розкрити особливості формування «екологічної» (контекстуальної, просторової) школи електоральних досліджень, охарактеризувати її сучасний стан та визначити перспективи розвитку цього напряму електоральних досліджень. Результати дослідження: показано, що формування «екологічної» школи пов’язане з розширенням виборчого корпусу в країнах Західної Європи у другій половині ХІХ ст. у зв’язку із запровадженням загального виборчого права, а також як посилення ролі виборів у політичному житті західних країн на основі представницької демократії; визначено, що попередниками «екологічного» напряму електоральних досліджень були вчені-статистики Е. Енгель та О. Фокарді, які досліджували виборчу статистику через призму політико-географічного підходу; встановлено, що засновником «екологічної» школи електоральних досліджень є А. Зігфрід, який запропонував контекстну («екологічну») модель аналізу голосування, де ключовим фактором, що визначає електоральну позицію виборця та його електоральну поведінку, є середовище, в якому перебуває виборець; доведено, що інституалізація «екологічної» школи електоральних досліджень пов’язана з діяльністю Ф. Гогеля, який сформулював основне кредо «екологів» – будь-які дослідження у сфері електоральної поведінки мають базуватися на порівнянні результатів виборів і факторів. що може пояснити ці результати; простежено, що подальший розвиток «екологічної» школи у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття здійснювали П. Буа, Р. Арон, М. Доган, Р. Хеберле, Дж. Сарторі, Г. Тінгстен та ін. Висновки: «екологічна» (контекстуальна, просторова) школа електоральних досліджень зосереджена на розробці статистичних методів дослідження агрегованих кількісних даних для прогностичних цілей; політико-географічний підхід до аналізу результатів голосування дозволяє виявити просторові зміни поведінки виборців; перспективи «екологічного» підходу до вивчення електоральної поведінки пов’язані з поєднанням класичних методів «екологістів» з різними прийомами прикладного аналізу (у тому числі якісного).

REFERENCES:

• Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М.: Изд. группа «Прогресс» – «Политика», 1992. 608 с.
• Бакумов О.С. Електоральна поведінка українських виборців в 2010– –2014 рр.: кластерний аналіз. Форум права. № 3. С. 19–24.
• Березинський В.П. Електорально-просторові дослідження: основні підходи та особливості їх застосування щодо перехідних суспільств. Грані. 2004. № 6. С. 123–127.
• Брайчевський Ю.С. Концепція місця як чинника електоральної поведінки та регіональна політична поляризація в Україні. Економічна та соціальна географія. 2013. № 2 (67). С. 67–74.
• Бунь В. Теоретичні підходи до аналізу електорального вибору. Вісник Львівського університету. Сер.: Філософсько-політологічні студії. Вип. 3. С. 200–212.
• Вишняк О.І. Електоральна соцiологiя: історія, теорія, методи. К.: Iн-т соцiологiї НАНУ, 2000. 310 с.
• Добиш М.П. Сучасні тренди електорально-географічних досліджень в світі та розвиток електоральної географії в Україні. Український географічний журнал. № 4 (104). С. 33–40.
• Гугнін Е.А. Топологічні характеристики електорального поля України: дис. … канд. соціол. наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології / Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління». Запоріжжя, 2007. 285 с.
• Зубченко О.С. Етапи розвитку західної соціології виборів. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2008. Вип. 32. С. 158–169.
• Ключкович А. Електоральне структурування території України: основні регіони, фактори та етапи. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер.: Політологія. Соціологія. Філософія. 2014. Вип. 17. С. 50–59.
• Косахівська О. Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження. Держава і право. 2010. Вип. 50. С. 716–721.
• Кривошеїн В.В. Політична ментальність сучасного українського соціуму: загальне і особливе. Філософія та політологія в контексті сучасної культури. 2018. Т. 10, № 1–2 (22). С. 25–37.
• Поліщук І.О. Концептуально-методологічні основи дослідження виборчих практик. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Сер.: Філософія, філософія права, соціологія, політологія. № 3 (30). С. 89–94.
• Розік М.В. Теоретичні підходи до аналізу електоральної поведінки. Гілея: науковий вісник. Вип. 144. С. 112–118.
• Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідження структур, мотивів і результатів. К.: АртЕк, 2001. 224 с.
• Ткаченко А.А. Эпоха реформ германской статистики и Э. Энгель. Вопросы статистики. 2017. № 5. С. 75–84.
• Хинич М., Хмелько В., Ордешук П. Пространственный анализ парламентских выборов в Украине. Социология: теория, методы, маркетинг. 1999. № 1. С. 31–62.
• Шишацький В.Б. Електоральні регіони України: підходи до виділення та делімітації. Наукові записки Інституту етнонаціональних досліджень НАН України. 2004. Вип. 27. С. 45–49.
• Bois P. Paysans de l’Ouest: des structures économiques et sociales aux options politiques depuis l’époque révolutionnaire dans la Sarthe. Paris; La Haye: Mouton & Co, 1960. 716 р.
• Colomer J.M. The Strategy and History of Electoral System Choice. Handbook of Electoral System Choice / J.M. Colomer (ed.). Houndmills: Palgrave, 2004. P. 3–78.
• Goguel F. Géographie des élections françaises de 1870 à 1951. Paris: Librairie Armand Colin, 1951. 144 р.
• Goguel F. Géographie des élections françises sous la Troisième et la Quatrième République. Paris: Librairie Armand Colin, 1970. 185 р.
• Dogan M. Limits to quantification in comparative politics. Comparing nation / M. Dogan, A. Kazancigil (eds.). Oxford: Blackwell, 1994. P. 35–71.
• I partiti politici alle elezioni generali del 1880. Archivio di Statistica. 1880. № 5. Р. 393–449.
• I partiti politici alle elezioni generali del 1895. Giornale degli economisti. 1895. Р. 133–180.
• Siegfried A. Tableau politique de la France de l’Ouest sous la Troisième République. Paris: Librairie Armand Colin, 1913. 536 p.
• Statistica elettorale politica. Elezioni generali del 1874. Archivio di Statistica. 1876. № 1. Р. 69–78.
• Tingsten H. Political Behavior: Studies in Election Statistics. London: P.S. King and Son, 1937. 231 p.
• Aron, R. (1992) Etapy razvitiya sociologicheskoy mysli [Stages of development of sociological thought]. Moscow: Progress-Politika. [in Russian]
• Bakumov, O.S. (2016) Elektoralna povedinka ukrainskykh vybortsiv v 2010– –2014 rr.: klasternyi analiz [Electoral behavior of Ukrainian voters in 2010–2014: cluster analysis]. Forum prava. 3, 19–24. [in Ukrainian]
• Berezynskyi, V.P. (2004) Elektoralno-prostorovi doslidzhennia: osnovni pidkhody ta osoblyvosti yikh zastosuvannia shchodo perekhidnykh suspilstv [Electoral-spatial research: main approaches and features of their application to transitional societies]. Hrani. 6, 123–127. [in Ukrainian]
• Bois, P. (1960) Paysans de l’Ouest: des structures économiques et sociales aux options politiques depuis l’époque révolutionnaire dans la Sarthe. Paris; La Haye: Mouton & Co. [in French]
• Braichevskyi, Yu. S. (2013) Kontseptsiia mistsia yak chynnyka elektoralnoi povedinky ta rehionalna politychna poliaryzatsiia v Ukraini [The concept of place as a factor of electoral behavior and regional political polarization in Ukraine]. Ekonomichna ta sotsialna heohrafiia. 2 (67), 67–74. [in Ukrainian]
• Bun, V. (2013) Teoretychni pidkhody do analizu elektoralnoho vyboru [Theoretical approaches to the analysis of electoral choice]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: Filosofsko-politolohichni studii. 3, 200–212. [in Ukrainian]
• Colomer, J.M. (2004) The Strategy and History of Electoral System Choice. Handbook of Electoral System Choice / J.M. Colomer (ed.). Houndmills: Palgrave. 3–78. [in English]
• Dobysh, M.P. (2018) Suchasni trendy elektoralno-heohrafichnykh doslidzhen v sviti ta rozvytok elektoralnoi heohrafii v Ukraini [Current trends in electoral geographical research in the world and the development of electoral geography in Ukraine]. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal. 4 (104), 33–40. [in Ukrainian]
• Dogan, M. (1994) Limits to quantification in comparative politics. Comparing nation / M. Dogan, A. Kazancigil (eds.). Oxford: Blackwell. 35–71. [in English]
• Goguel, F. (1951) Géographie des élections françaises de 1870 à 1951. Paris: Librairie Armand Colin. [in French]
• Goguel, F. (1970) Géographie des élections françises sous la Troisième et la Quatrième République. Paris: Librairie Armand Colin. [in French]
• Hinich, M., Hmelko, V., Ordeshuk, P. (1999) Prostranstvennyy analiz parlamentskih vyborov v Ukraine [Spatial analysis of parliamentary elections in Ukraine]. Sociologiya: teoriya, metody, marketing. 1, 31–62. [in Russian]
• Huhnin, E.A. (2007) Topolohichni kharakterystyky elektoralnoho polia Ukrainy [Topological characteristics of the electoral field of Ukraine]: dysertatsiia kandydata sotsiolohichnykh nauk za spetsialnistiu 22.00.04 – spetsialni ta haluzevi sotsiolohii. Zaporizhzhia. [in Ukrainian]
• I partiti politici alle elezioni generali del 1880 (1880). Archivio di Statistica. 5. 393–449. [in Italian]
• I partiti politici alle elezioni generali del 1895 (1895). Giornale degli economisti. 133–180. [in Italian]
• Kliuchkovych, A. (2014) Elektoralne strukturuvannia terytorii Ukrainy: osnovni rehiony, faktory ta etapy [Electoral structuring of the territory of Ukraine: main regions, factors and stages]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: Politolohiia. Sotsiolohiia. Filosofiia. 17, 50–59. [in Ukrainian]
• Kosakhivska, O. (2010) Elektoralna povedinka: teoretyko-metodolohichni zasady doslidzhennia [Electoral behavior: theoretical and methodological principles of research]. Derzhava i pravo. 50, 716–721. [in Ukrainian]
• Kryvoshein, V.V. (2018) Politychna mentalnist suchasnoho ukrainskoho sotsiumu: zahalne i osoblyve [Political mentality of modern Ukrainian society: general and special]. Filosofiia ta politolohiia v konteksti suchasnoi kultury. 10, 1–2 (22), 25–37. [in Ukrainian]
• Polishchuk, I.O. (2016) Kontseptualno-metodolohichni osnovy doslidzhennia vyborchykh praktyk [Conceptual and methodological bases of research of electoral practices]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho». Seriia: Filosofiia, filosofiia prava, sotsiolohiia, politolohiia. 3 (30), 89–94. [in Ukrainian]
• Rozik, M.V. (2019) Teoretychni pidkhody do analizu elektoralnoi povedinky [Theoretical approaches to the analysis of electoral behavior]. Hileia: naukovyi visnyk. 144, 112–118. [in Ukrainian]
• Sartori, Dzh. (2001) Porivnialna konstytutsiina inzheneriia: Doslidzhennia struktur, motyviv i rezultativ [Comparative Constitutional Engineering: A Study of Structures, Motives, and Outcomes]. Kyiv: ArtEk. [in Ukrainian]
• Shyshatskyi, V.B. (2004) Elektoralni rehiony Ukrainy: pidkhody do vydilennia ta delimitatsii [Electoral regions of Ukraine: approaches to allocation and delimitation]. Naukovi zapysky Instytutu etnonatsionalnykh doslidzhen NAN Ukrainy. 27, 45–49. [in Ukrainian]
• Siegfried, A. (1913) Tableau politique de la France de l’Ouest sous la Troisième République. Paris: Librairie Armand Colin. [in French]
• Statistica elettorale politica (1876). Elezioni generali del 1874. Archivio di Statistica. 1, 69–78. [in Italian]
• Tingsten, H. (1937) Political Behavior: Studies in Election Statistics. Lon­don: P.S. King and Son. [in English]
• Tkachenko, A.A. (2017) Epoha reform germanskoy statistiki i E. Engel [The era of reforms in German statistics and E. Engel]. Voprosy statistiki. 5, 75–84. [in Russian]
• Vyshniak, O.I. (2000) Elektoralna sotsiolohiia: istoriia, teoriia, metody [Electoral sociology: history, theory, methods]. Kyiv: Instytut sotsiolohii NANU. [in Ukrainian]
• Zubchenko, O.S. (2008) Etapy rozvytku zakhidnoi sotsiolohii vyboriv [Stages of development of Western sociology of elections]. Humanitarnyi visnyk ZDIA. 32, 158–169. [in Ukrainian]