Jak rozmawiać o wojnie w erze postprawdy?

How to talk about war in the post-truth era

Over the past few decades, the term ”post-truth” has become a well-established term in the scientific and political space to denote false but credible information. Traditional examples of this type of public information include the election of U.S. President D. Trump, the Brexit information campaign and others. During the Russian-Ukrainian war, especially with the beginning of Russia’s unprovoked full-scale aggression against Ukraine, the post-truth era did not end, but gained a new development, and information became part of the information confrontation. The aggressor is pursuing an active policy of disinformation of both its own population and the population of the target state (Ukraine) and third countries, using a variety of tools, among which the Internet and other media, as well as social networks, play the most important role. Ukraine and the countries that suffer from the Russian Federation’s information aggression must pursue appropriate information policies, from banning harmful information sources to refuting false information and providing their own. The research is devoted to analyzing the tools of information aggression and countering it. The scientific hypothesis is that information plays an important role in armed conflict, and a state against which, among other things, information aggression is perpetrated should develop tools to counter information aggression for use with both domestic and international audiences.

W ciągu ostatnich kilku dekad termin „postprawda” stał się dobrze ugruntowanym terminem w przestrzeni naukowej i politycznej, oznaczającym fałszywe, ale wiarygodne informacje. Tradycyjnymi przykładami tego typu informacji publicznych są wybory prezydenta USA D. Trumpa, kampania informacyjna dotycząca Brexitu i inne. Podczas wojny rosyjsko-ukraińskiej, zwłaszcza wraz z początkiem niesprowokowanej agresji Rosji na Ukrainę na pełną skalę, era postprawdy nie zakończyła się, ale zyskała nowy rozwój, a informacja stała się częścią konfrontacji informacyjnej. Agresor prowadzi aktywną politykę dezinformacji zarówno własnej ludności, jak i ludności państwa docelowego (Ukrainy) i państw trzecich, wykorzystując różnorodne narzędzia, wśród których najważniejszą rolę odgrywa Internet i inne media, a także sieci społecznościowe. Ukraina i państwa, które cierpią z powodu agresji informacyjnej Federacji Rosyjskiej, muszą prowadzić odpowiednią politykę informacyjną, od zakazu działalności szkodliwych źródeł informacji po obalanie fałszywych informacji i dostarczanie własnych. Badania poświęcone są analizie narzędzi agresji informacyjnej i przeciwdziałaniu jej. Hipoteza naukowa głosi, że informacja odgrywa ważną rolę w konflikcie zbrojnym, a państwo, przeciwko któremu, między innymi, dopuszcza się agresji informacyjnej, powinno opracować narzędzia przeciwdziałania agresji informacyjnej do użytku zarówno z odbiorcami krajowymi, jak i międzynarodowymi.

REFERENCES:

• Atamanenko, A., Savchuk, V. (2023). Political Mythology of the Russian Federation: The Perception of the Youth. Inequality, Informational Warfare, Fakes and Self-Regulation in Education and Upbringing of Youth, Youth Voice Journal, III, 57–67.
• Bottici, C. (2007). A Philosophy of Political Myth. Cambridge: Cambridge University Press.
• Ceglarska, A. (2018). The Role of Myth in Political Thought. Krakowskie Studia z Historii Państwa i Prawa, 11 (3), 343–355.
• Keyes, R. (2004). The Post-Truth Era: Dishonesty and Deception in Contemporary Life. New York: St. Martin’s Press.
• Levy, J.S. (2018). Political Decision-Making. W: Ch.J. Hever, E. Lyons, E. Hoboken (red.). Political Psychology. A Social Psychological Approach. Hoboken: John Wiley & Sons Ltd. (168–188).
• McIntyre, L. (2018). Post-Truth. Cambridge, London.
• Nardelli, A., Hornak, D., Stone, J. (b.d.). Too Small to Police, Too Big to Ignore: Telegram is the App Dividing Europe. Bloomberg. Pobrane z: https://www.bloomberg.com/ news/articles/2024-05-28/telegram-pro-russian-groups-spread-disinformationand-eu-is-powerless.
• Word of the Year 2016. Oxford Landuages. Pobrane z: https://languages.oup.com/ word-of-the-year/2016/.
• Грабовець, І.В. (2019). Фреймінг та медіамейкерство як форми комунікативної поведінки. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики, 83, 102–108.
• Доктрина информационной безопасности Российской Федерации (2016). Pobrane z: http://www.kremlin.ru/acts/bank/41460.
• Дячук, К. (2023). Українські медіа значно втратили довіру у 2023 році – опитування КМІС. Інститут масової інформації. Pobrane z: https://imi.org.ua/news/ukrayinski-media-znachno-vtratyly-doviru-u-2023-rotsi-opytuvannya-kmis-i57786.
• Жарин: Телеконференція Путіна показала масштаби краху російської політики (2021). Polskie Radio. Pobrane z: https://www.polskieradio.pl/398/7856/ artykul/2765798.
• Климковецький, М. (2024). У Нацраді закликали припинити офіційну комунікацію в Telegram. Hromadske. Pobrane z: https://hromadske.ua/suspilstvo/223167-u-natsradi-zaklykaly-derzavu-prypynyty-ofitsiynu-komunikatsiiu-v-telegram.
• Контроль трафіку та розвідка у чатах. Як Telegram пов’язаний з Кремлем, – дослідження (2024, 29 lutego). Texty.org.ua. Pobrane z: https://texty.org.ua/fragments/111892/kontrol-trafiku-ta-rozvidka-u-chatah-yak-telegram-povyazanyj-z- -kremlem-doslidzhennya/.
• Кузнєцова, О. (2019). Психологічні тригери в ЗМІ: поняття, особливості, види, протистояння їх впливу. Pobrane z: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/ journal-paper/2019/apr/16112/kuznetsova.pdf.
• Лавришин, Ю. (2023). Переходимо у диджитал, читаємо телеграм: компанія Kantar дослідила, як в Україні використовують медіа. Pobrane z: https://detector.media/ infospace/article/218057/2023–10–13-perekhodymo-u-dydzhytal-chytaiemo-telegram-kompaniya-kantar-doslidyla-yak-v-ukraini-vykorystovuyut-media/.
• Мельник, Р. (2023). Тімоті Снайдер, Сергій Плохій і десятки науковців започаткували глобальний проєкт з дослідження історії України. Детектор Медіа. Pobrane z: https://detector.media/infospace/article/219875/2023–11–28-timoti-snayder-sergiy-plokhiy-i-desyatky-naukovtsiv-zapochatkuvaly-globalnyy-proiekt-z-doslidzhennya-istorii-ukrainy/.
• Нановська, В. (2024). У меню – конспірологія та дезінформація. як texty.org.ua досліджували алгоритми youtube в Україні та Польщі. Медіамейкер. Pobrane z: https://mediamaker.me/u-menyu-konspirologiya-ta-dezinformacziya-yak-textyorg-ua-doslidzhuvaly-algorytmy-youtube-v-ukrayini-ta-polshhi-7067/.
• Новицький, О. (2020). Концепти застосування праймінгу та тригеру ЗМІ в політичному житті. Політичне життя, 4 (20), 69–73. DOI: https://doi.org/10.3155 8/2519–2949.2020.4.9.
• Почепцов, Г. (2017). Пропаганда и пам›ять: конструирование прошлого и настоящего. Pobrane z: https://hvylya.net/analytics/society/propaganda-i-pamyatkonstruirovanie-proshlogo-i-nastoyashhego.html.
• Список інструментів поширення ворожої дезінформації (2024). Центр протидії дезінформації РНБО. Pobrane z: https://cpd.gov.ua/reports/spysok-instrumentiv -poshyrennya-vorozhoyi-dezinformacziyi/.
• Стратегія інформаційної безпеки (2021). Pobrane z: https://www.president.gov.ua/documents/6852021–41069.
• Фейковий сайт WP та інші «двійники». Як працює мережа російської дезінформації під назвою Doppelganger (2024). Texty.org.ua. Pobrane z: https://texty.org. ua/fragments/112441/fejkovyj-sajt-wp-ta-inshi-dvijnyky-yak-pracyuye-merezharosijskoyi-dezinformaciyi-pid-nazvoyu-doppelganger/.